Рейтинг користувача: 0 / 5

На Грушевського – сльози і квіти.

І запалені болем свічки.
Їх приносять дорослі і діти
І скорблять на прапорах стрічки.
Чути плач по всій Україні,
Та в нас горя чужого нема.
Ми вклоняємось кожній родині,
Сім’ям тим, що торкнулась біда.
Плачем разом із матір’ю тою.
Що дитину убив її кат.
Скорбимо за полеглих героїв.
Що лишили сиріт-немовлят.

Рейтинг користувача: 0 / 5

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова. Колись ми всі говорили однією мовою.