Друк

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Державний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти №1 м.Вінниці"
Підготовка робітничих кадрів (за державною формою навчання ) зі строком навчання 3 роки на базі 9 класів з отриманням середньої освіти на спеціальность

- Столяр будівельний, паркетник;

Зі строком навчання 1 рік на базі 11 класів:

- Столяр будівельний, паркетник;

Обробка деревини – одне з найдавніших ремесел, опанованих людиною. Майже усі матеріальні речі, які оточували людину, виготовляли із дерева. Фахівці, які працювали з деревиною, завжди були у пошані. З плином часу життя вносило зміни в столярну справу, застосовувались нові технології. З поширенням індивідуального житлового будівництва зріс попит на оригінальні високоякісні столярні вироби і праця столяра стала більш творчою та відповідальною.
Столяр – робітник, який здійснює всі види обробки деревини:
• пиляння, стругання, довбання, свердління;
• розмічає та розкроює пиломатеріали;
• вирізує заготовки;
• оздоблює, ґрунтує, шпаклює, шліфує;
• збирає і монтує столярні вироби;
• здійснює лакування.
Жодна будова не може обійтись без столяра. Від його уміння, професійних навиків, естетичного смаку залежить вигляд будинку чи приміщення. Столяр – багатопрофільна професія. Він може виконувати роботу скляра; при виготовленні меблів працюють столяри-мебльовики; ремонт та виготовлення високохудожніх виробів із дерева виконують червонодеревники та реставратори. У столярній справі приховані величезні можливості для винахідництва.
Столяр повинен:
• знати основні породи, властивості та дефекти деревини; способи її обробки, виготовлення, монтажу столярних виробів; види клею та лаків;
• володіти навичками роботи з електротехнікою, технічними кресленнями;
• вміти користуватись ручними інструментами, деревообробними верстатами;
• зачищати деталі;
• готувати поверхні під фанерування;
• встановлювати віконні та дверні блоки, вбудовані меблі;
• виготовляти заготовки столярних виробів.
Велике значення в його роботі мають:
• точний окомір,
• уважність,
• акуратність та терпіння,
• наявність образної пам’яті,
• естетичний художній смак та творче мислення,
• розвинена уява,
• майстерність.
Столяру доводиться тривалий час працювати в незручній позі та у значному шумі. Тому медичними протипоказами до виконання функціональних обов’язків столяра, а також здобуття цієї професії є :
• захворювання опорно-рухового і вестибулярного апарата,
• ревматизм,
• порушення слуху,
• захворювання дихальної системи, шкіри, зору.
Столяр – одна з небагатьох професій, яка завжди актуальна і затребувана. Вибирати її варто людям, які „відчувають дерево”, схильні до ручної праці, конструювання.

Паркетник працює в житлових будинках та будинках громадського призначення. Він укладає основу, на яку згодом буде настелено паркет; підбирає паркетні щити або клепки за розмірами, кольором і сортом дерева; готує основу до настилання, тобто виконує нанесення на неї спеціального клею; укладає на підготовлену основу або прибиває до неї клепки чи паркетні щити; циклює та натирає готову підлогу лаком.

Сучасний паркетник, озброєний електрифікованим та механічним інструментом, мастиками, що сприяють швидкому та якісному укладанню паркету, застосовує новітні технології укладання паркетних щитів та паркетної дошки. Разом з тим сучасна робота висококваліфікованого паркетника все більше наповнюється елементами або повним комплексом настелення чи реставрації унікальних художніх паркетних підлог, що вимагають високої професійної підготовки. Сучасні майстри дбайливо зберігають та розвивають традиції і секрети ремесла багатьох поколінь.

Паркетник повинен знати:

– основні породи дерев;

– властивості й недоліки деревини;

– асортимент паркетної плити;

– заходи щодо вирівнювання та натирання підлоги вручну або спеціальними механізмами;

– правила та способи виготовлення та використання мастик.

Паркетник повинен вміти:

– влаштовувати та готувати основу для підлоги з деревостружкових і деревоволокнистих плит;

– настеляти підлогу з будь-яких паркетних матеріалів;

– основи будови та правила експлуатації електрифікованих інструментів та верстатів, що застосовуються для обробки паркету;

– правила встановлення вентиляційних решіток та плінтусів;

– правила і способи приготування мастик;

– вимоги, що застосовуються до основ під паркетні підлоги.

Професія паркетника вимагає наявності професійних знань та навичок, художнього смаку, розвинених естетичних почуттів, відчуття краси дерева і бажання з ним працювати.

Для успішної роботи паркетник повинен мати точні та добре координовані рухи. В нього має бути розвинений окомір, розрізнення форми, величини, кольору, тактильна чутливість. Він повинен мати образну пам’ять, концентрацію і стійкість уваги.

Для нього важливе наочно-образне мислення, уява, довготривала пам’ять. Паркетник повинен мати такі якості, як акуратність, послідовність у діях, уважність, врівноваженість.

Неабияке значення у роботі паркетника має слуховий контроль. Так, після завершення настелення паркетної підлоги майстер простукує її дерев’яною рейкою або спеціальною планкою. Зміна дзвінкості звуку на певній ділянці підлоги свідчить про недостатнє або неякісне приклеювання паркету.

Логічні й інтелектуальні здібності знаходять застосування при обрахунках кількості потрібних для роботи паркетних планок, щитів, дошок, мастики, лаку на певній площі підлоги, яку готують для настелення паркету та його подальшого оздоблення.

Праця паркетника належить до фізичного виду праці, що має середні показники навантаження. Паркетник працює у приміщенні, де виконані штукатурні та малярні роботи, засклені вікна, температура та вологість повітря відповідають встановленим нормам.

Майбутній паркетник повинен усвідомлювати, що ця професія не терпить легковажності. Недбале ставлення до виконання вимог безпеки праці може стати причиною хвороб, а іноді й складних ушкоджень.

Протипоказано працювати паркетником особам з захворюваннями дихальних шляхів, опорно-рухового апарату, варикозним розширенням судин, шкірними та алергічними хворобами.