cat22

Дяків Валерій Васильович

директор ДНЗ "ЦПТО №1 м.Вінниці"

Татьяна Лебедь

Лебідь Тетяна Миколаївна

заступник директора з НМР

Танасюк Микола Васильович

заступник директора з НВР

Світлана Рабодзей

заступник директора з НВР

cat9

Ольга Гаджук

Психолог

 cat7

Людмила Каричинська

Методист

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

BezpekaПрактично кожна сучасна людина є активним користувачем Інтернету. Хтось знає, хтось здогадується, а хтось вже стикався з проблемами безпеки власного комп'ютера і особистої інформації. Вся цю загроза виходить з мережі, так що слід дотримуватися кількох правил безпеки.

1. Перш за все, слід встановити на свій комп'ютер необхідний захист, а саме антивірусне програмне забезпечення відомого виробника. Його необхідно регулярно оновлювати, про що забувати не слід.

2. Дуже важливо намагатися не розміщувати в мережі особисту інформацію, таку як ваше ім'я, адреса, телефони тощо.

3. Ніколи не відповідайте на спам.

6. Важливо не зберігати свої паролі на комп'ютері. Краще використовуйте для цього зовнішні носії, тобто ту ж звичайний папір або блокнот, або ж зберігайте їх у спеціальних програмах, захищених від злому.

7. Не виконуйте жодних дій, що вимагаються в повідомленнях, отримані від невідомих користувачів на вашу електронну пошту. В іншому випадку нічого хорошого не чекайте.

4. Не відкривайте і не запускайте файли або програми, які прислали вам невідомі люди. У них може міститися що завгодно і в більшості випадків ці віруси.

5. Якщо навіть від ваших знайомих приходять підозрілі повідомлення, не відповідайте і не відкривайте їх, оскільки їх сторінки можуть бути зламані і використані шахраями. Це дуже поширене явище.
Не виконуйте операції зі своїми банківськими рахунками через Інтернет у громадських місцях та Інтернет-кафе. Це дуже небезпечно.

On-ляндія — це казкова країна, де діти почувають себе захищеними. 

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Державний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти №1 м.Вінниці"
Підготовка робітничих кадрів (за державною формою навчання ) зі строком навчання 3 роки на базі 9 класів з отриманням середньої освіти на спеціальность

- Столяр будівельний, паркетник;

Зі строком навчання 1 рік на базі 11 класів:

- Столяр будівельний, паркетник;

Обробка деревини – одне з найдавніших ремесел, опанованих людиною. Майже усі матеріальні речі, які оточували людину, виготовляли із дерева. Фахівці, які працювали з деревиною, завжди були у пошані. З плином часу життя вносило зміни в столярну справу, застосовувались нові технології. З поширенням індивідуального житлового будівництва зріс попит на оригінальні високоякісні столярні вироби і праця столяра стала більш творчою та відповідальною.
Столяр – робітник, який здійснює всі види обробки деревини:
• пиляння, стругання, довбання, свердління;
• розмічає та розкроює пиломатеріали;
• вирізує заготовки;
• оздоблює, ґрунтує, шпаклює, шліфує;
• збирає і монтує столярні вироби;
• здійснює лакування.
Жодна будова не може обійтись без столяра. Від його уміння, професійних навиків, естетичного смаку залежить вигляд будинку чи приміщення. Столяр – багатопрофільна професія. Він може виконувати роботу скляра; при виготовленні меблів працюють столяри-мебльовики; ремонт та виготовлення високохудожніх виробів із дерева виконують червонодеревники та реставратори. У столярній справі приховані величезні можливості для винахідництва.
Столяр повинен:
• знати основні породи, властивості та дефекти деревини; способи її обробки, виготовлення, монтажу столярних виробів; види клею та лаків;
• володіти навичками роботи з електротехнікою, технічними кресленнями;
• вміти користуватись ручними інструментами, деревообробними верстатами;
• зачищати деталі;
• готувати поверхні під фанерування;
• встановлювати віконні та дверні блоки, вбудовані меблі;
• виготовляти заготовки столярних виробів.
Велике значення в його роботі мають:
• точний окомір,
• уважність,
• акуратність та терпіння,
• наявність образної пам’яті,
• естетичний художній смак та творче мислення,
• розвинена уява,
• майстерність.
Столяру доводиться тривалий час працювати в незручній позі та у значному шумі. Тому медичними протипоказами до виконання функціональних обов’язків столяра, а також здобуття цієї професії є :
• захворювання опорно-рухового і вестибулярного апарата,
• ревматизм,
• порушення слуху,
• захворювання дихальної системи, шкіри, зору.
Столяр – одна з небагатьох професій, яка завжди актуальна і затребувана. Вибирати її варто людям, які „відчувають дерево”, схильні до ручної праці, конструювання.

Паркетник працює в житлових будинках та будинках громадського призначення. Він укладає основу, на яку згодом буде настелено паркет; підбирає паркетні щити або клепки за розмірами, кольором і сортом дерева; готує основу до настилання, тобто виконує нанесення на неї спеціального клею; укладає на підготовлену основу або прибиває до неї клепки чи паркетні щити; циклює та натирає готову підлогу лаком.

Сучасний паркетник, озброєний електрифікованим та механічним інструментом, мастиками, що сприяють швидкому та якісному укладанню паркету, застосовує новітні технології укладання паркетних щитів та паркетної дошки. Разом з тим сучасна робота висококваліфікованого паркетника все більше наповнюється елементами або повним комплексом настелення чи реставрації унікальних художніх паркетних підлог, що вимагають високої професійної підготовки. Сучасні майстри дбайливо зберігають та розвивають традиції і секрети ремесла багатьох поколінь.

Паркетник повинен знати:

– основні породи дерев;

– властивості й недоліки деревини;

– асортимент паркетної плити;

– заходи щодо вирівнювання та натирання підлоги вручну або спеціальними механізмами;

– правила та способи виготовлення та використання мастик.

Паркетник повинен вміти:

– влаштовувати та готувати основу для підлоги з деревостружкових і деревоволокнистих плит;

– настеляти підлогу з будь-яких паркетних матеріалів;

– основи будови та правила експлуатації електрифікованих інструментів та верстатів, що застосовуються для обробки паркету;

– правила встановлення вентиляційних решіток та плінтусів;

– правила і способи приготування мастик;

– вимоги, що застосовуються до основ під паркетні підлоги.

Професія паркетника вимагає наявності професійних знань та навичок, художнього смаку, розвинених естетичних почуттів, відчуття краси дерева і бажання з ним працювати.

Для успішної роботи паркетник повинен мати точні та добре координовані рухи. В нього має бути розвинений окомір, розрізнення форми, величини, кольору, тактильна чутливість. Він повинен мати образну пам’ять, концентрацію і стійкість уваги.

Для нього важливе наочно-образне мислення, уява, довготривала пам’ять. Паркетник повинен мати такі якості, як акуратність, послідовність у діях, уважність, врівноваженість.

Неабияке значення у роботі паркетника має слуховий контроль. Так, після завершення настелення паркетної підлоги майстер простукує її дерев’яною рейкою або спеціальною планкою. Зміна дзвінкості звуку на певній ділянці підлоги свідчить про недостатнє або неякісне приклеювання паркету.

Логічні й інтелектуальні здібності знаходять застосування при обрахунках кількості потрібних для роботи паркетних планок, щитів, дошок, мастики, лаку на певній площі підлоги, яку готують для настелення паркету та його подальшого оздоблення.

Праця паркетника належить до фізичного виду праці, що має середні показники навантаження. Паркетник працює у приміщенні, де виконані штукатурні та малярні роботи, засклені вікна, температура та вологість повітря відповідають встановленим нормам.

Майбутній паркетник повинен усвідомлювати, що ця професія не терпить легковажності. Недбале ставлення до виконання вимог безпеки праці може стати причиною хвороб, а іноді й складних ушкоджень.

Протипоказано працювати паркетником особам з захворюваннями дихальних шляхів, опорно-рухового апарату, варикозним розширенням судин, шкірними та алергічними хворобами.

 

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка

ПРАВИЛА ПРИЙОМУ

ДО ДЕРЖАВНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ №1 М.ВІННИЦІ

В  2020 РОЦІ

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

1.1. Правила прийому до Державного навчального закладу «Центр професійно-технічної освіти №1 м. Вінниці» в 2018 році розроблені згідно з Типовими правилами прийому до ПТНЗ України, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України № 441 від 06.06.2006р., та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2006р. за № 790/12664.

1.2. Громадяни України мають рівні права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до своїх здібностей і нахилів незалежно від національності, раси, статі, соціального і майнового стану, світоглядних і політичних переконань, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Обмеження допускаються за віковими, статевими та медичними показниками, а також показниками професійної придатності, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

1.3. Прийом до Центру здійснюється для підготовки за освітньо-кваліфікаційними рівнями «кваліфікований робітник».

1.4. Перелік професій підготовки, вимоги щодо освітнього рівня вступників, планові обсяги прийому, освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні випускників, терміни навчання, форми та ступеневість навчання, обмеження за віком вступників, статтю.

Загальний обсяг державного замовлення складає 300 учнів.

ІІ СТУПІНЬ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ

на базі базової загальної середньої освіти (9 класів) з отриманням повної загальної середньої освіти, денна форма навчання, освітньо-кваліфікаційний рівень: кваліфікований робітник

Професія (спеціальність)

Код

Обсяг прийому

Кваліфікація

Термін навчання

Обмеження за віком

Верстатник широкого профілю

8211

25

Верстатник широкого профілю розряду

3 роки

15 років, хлопці

Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр

7133 7132 7141

25

Штукатур 3 розряду; лицювальник-плиточник 3 розряду;  маляр 3 розряду

3 роки

15 років, хлопці, дівчата

Слюсар-ремонтник, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів

7233 7231

30

Слюсар-ремонтник 3 розряду, слюсар з ремонту колісних транспортних засобів 3 розряду

3 роки

15 років, хлопці

Кухар, кондитер

5122 7412

30

Кухар 4 розряду, кондитер 3 розряду

3 роки

15 років, хлопці, дівчата

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування

7241

25

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 4 розряду

3 роки

15 років, хлопці

на базі повної загальної середньої освіти (11 класів), денна форма навчання, освітньо-кваліфікаційний рівень: кваліфікований робітник

 Професія (спеціальність)

Код

Обсяг прийому

Кваліфікація

Термін навчання

Обмеження за віком

Верстатник широкого профілю

8211

25

Верстатник широкого профілю 2 розряду

1 рік

17 років, хлопці

Слюсар з ремонту автомобілів

7231

30

Слюсар з ремонту автомобілів 3 розряду

1 рік

17 років, хлопці

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування

7241

25

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування 3 розряду

1 рік

17 років, хлопці

Ювелір-монтувальник, ювелір-закріпник

7313 7313

30

Ювелір-монтувальник 3 розряду, ювелір-закріпник 4 розряду

1 рік  6 міс.

17 років, хлопці, дівчата

Кухар, кондитер

5122 7412

30

Кухар 5 розряду, кондитер 3 розряду

2 роки.

17 років, хлопці, дівчата

2. ПРИЙМАЛЬНА КОМІСІЯ

2.1. Прийом до Центру здійснює приймальна комісія, яка працює з 07.05. по 15.08.2020 р.

2.2. Видається наказ по навчальному закладу про створення приймальної комісії і затверджується порядок її роботи.

2.3. Приймальна комісія:

·        проводить із вступниками бесіди з питань вибору професії, умов навчання, матеріального забезпечення та забезпечення особливого спеціального захисту учнів, слухачів, наступного працевлаштування;

·        приймає рішення щодо осіб, рекомендованих до зарахування до училища, оформляє протокол, та оголошую відповідні списки осіб;

·        організовує роботу щодо комплектування навчальних груп з урахуванням здібностей і нахилів, віку, стану здоров’я та професійної придатності вступників;

·        вирішує інші питання, пов’язані з прийомом.

2.4. Правила прийому до Центру доводяться до відома вступників через засоби масової інформації та інформаційні стенди.

3. ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ВСТУПУ

3.1. Вступники подають особисто наступні документи:

·        заяву про вступ до Центру на ім’я директора із зазначенням обраної професії (спеціальності);

·        документ про освіту (оригінал);

     ·        копія паспорта (свідоцтва про народження);

 

·        6 фотокарток розміром 3 х 4 (кольорові);

·        медичну довідку про професійну придатність встановленої форми (оригінал);

·        інші документи (копія індифікаційного коду, довідка про склад сім’ї).

3.2. Особи, які направляються на навчання підприємствами, установами, організаціями, додають до заяви про вступ відповідний документ.

3.3. Терміни прийняття документів:

3.3.1. Прийом документів від абітурієнтів до Центру завершується:

·        на професії «Кухар; кондитер» – 10.08.2020 р.;

·        на професії «Слюсар-ремонтник; слюсар з ремонту автомобілів» – 10.08.2020  р.;

·        на професію  «Слюсар з ремонту автомобілів» -15.08.2020 р.;

·        на професію «Ювелір-монтувальник; ювелір-закріпник» - 15.08.2020 р.

4. УМОВИ ПРИЙОМУ

4.1. Прийом до навчального закладу проводиться шляхом конкурсного відбору за результатами вступних випробувань і співбесіди.

4.2. Вступні випробування проводяться при вступі на навчання з професій (спеціальностей):

«Кухар; кондитер» - конкурс атестатів; співбесіда приймальної комісії – 22.07.2020 р.;

«Ювелір-монтувальник; ювелір-закріпник» - конкурс атестатів; співбесіда приймальної комісії – 23.07.2020 р.;

«Слюсар-ремонтник; слюсар з ремонту автомобілів» - конкурс атестатів; співбесіда приймальної комісії – 22.07.2020 року;

«Слюсар з ремонту автомобілів» - конкурс атестатів; співбесіда приймальної комісії – 23.07.2020 р.

5. ЗАРАХУВАННЯ

5.1. Зараховуються до Центру без вступних випробувань:

·        особи, яким Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” надане таке право;

·        випускники загальноосвітнього навчального закладу ІІІ ступеня, нагороджені золотою (срібною) медаллю;

·        випускники загальноосвітнього навчального закладу ІІ ступеня, які мають Свідоцтво про базову загальну середню освіту з відзнакою;

·        учасники міжнародних, завершального етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад, конкурсів з дисциплін за умови, якщо вони вступають за професіями (спеціальностями), для яких вищезазначені дисципліни є профільними.

5.2. Зараховуються поза конкурсом при позитивних результатах вступних випробувань:

·        діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

·        інваліди, якими не протипоказане навчання за обраною професією (спеціальністю);

·        особи, яким Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” надане таке право.

5.3. Першочергово зараховуються за інших рівних умов:

·        особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

·        діти працівників органів внутрішніх справ, які загинули під час виконання службових обов’язків, на місця, забезпечені державним замовленням. Вступники в цьому разі подають відповідний документ про те, що батько (мати) визнані такими, що загинули під час виконання службових обов’язків.  

·        особи, які вступають до Центру за цільовим направленням на навчання.

5.4. Не пізніше ніж через 5 днів після закінчення конкурсних випробувань, приймальна комісія приймає рішення, оформляє протокол та оголошує список осіб, рекомендованих до зарахування на навчання до Центру за обраною чи рекомендованою формою навчання.

5.5. У разі оскарження результатів вступних випробувань вступник у триденний термін після їх оголошення подає відповідну заяву на ім'я голови приймальної комісії.

5.6. У п'ятиденний термін, після оголошення списків, особи які рекомендовані до зарахування на навчання подають оригінал документу про освіту.

5.7. Зарахування до Центру здійснюється наказом директора, підписаним не пізніше ніж за 5 днів до початку занять.

5.8. Після конкурсних випробувань зарахування до професійно-технічного навчального закладу може супроводжуватись укладанням договору між навчальним закладом, замовником робітничих кадрів (підприємством, організацією тощо),  вступником (для неповнолітніх – його батьками) про навчання. Зарахування здійснюється як у межах державного замовлення, так і понад його обсяг у межах ліцензованого обсягу.

 6. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

6.1. Особи, які без поважних причин не приступили до занять протягом 10 днів від дня їх початку, відраховуються з училища. На звільнені місця може проводитися додаткове зарахування за конкурсом осіб, які пройшли вступні випробування. При невиконанні державного замовлення на прийом з окремих професій (спеціальностей) Центр може проводити додатковий прийом.

6.2. Особам, які не зараховані до Центру, а також тим, що без поважних причин не приступили до занять, повертаються документи не пізніше п’яти днів з дня прийняття рішення.

6.3. Матеріали, які засвідчують результати вступних випробувань вступників, зберігаються 3 місяці, а потім знищуються, про що складається відповідний акт.

6.4. Контроль за дотриманням Правил прийому до ДНЗ «ЦПТО №1 м. Вінниці» здійснюється Департаментом освіти і науки Вінницької обласної державної адміністрації.

Рейтинг користувача: 2 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Професія слюсаря-ремонтника дуже поширена та необхідна для будь-яких видів і етапів виробництва, де є техніка, механізми, прилади, агрегати. Це кваліфікований робітник, який обслуговує техніку на підприємствах або вдома, регулює, виконує поточний і терміновий ремонти, проводить профілактичні заходи.
Професія слюсаря бере свій початок з того часу, коли людство почало винаходити машини, механізми, коли знадобилися фахівці для їхнього складання, обслуговування та ремонту. Вперше про слюсарну справу згадувалося у 1463 році у віденському архіві, а у 1545 році у Німеччині організували слюсарний цех. Назва професії походить від німецького слова schlos – замок. Шлоссери – так називали майстрів, які виготовляли замки.…
Сучасне виробництво повністю механізоване. Без техніки, різноманітних механізмів і пристосувань неможливо побудувати будинок, посіяти хліб. Усе промислове виробництво засноване на застосуванні техніки, що полегшує, а часом й цілком замінює людську працю. Навіть хатня робота нині неможлива без побутової техніки – пилососів, пральних машин, кухонних комбайнів. Вся техніка, як виробнича, так і побутова потребує догляду, профілактичних заходів, ремонту, обслуговування. Переоцінити важливість професії слюсаря-ремонтника, який здійснює всі ці функції, складно, адже він забезпечує безперебійну роботу усього виробництва.
Слюсар-ремонтник – професія дуже розповсюджена. Проте, оскільки, ці фахівці потрібні для різних видів виробництва, є вузька спеціалізація слюсарів, підготовка та навчання яких ведеться саме для тієї галузі, де вони будуть працювати. Слюсар-ремонтник займається монтажем, налагодженням, регулюванням і діагностуванням механізмів. Після виявлення проблеми він проводить ремонт, заміну зламаних деталей, монтаж нових. Поточний профілактичний ремонт передбачає чищення та змащування вузлів і агрегатів, заміну деталей з терміном придатності, що закінчився.
Слюсар-ремонтник повинен вміти читати креслення та схеми, бути знайомим з технічними характеристиками машини, які зазначені в паспорті. На виробництві слюсарі-ремонтники можуть об’єднуватися в бригади по 5-6 осіб, якою керує інженер-механік.
Предмет праці слюсаря-ремонтника – верстати, пристрої для затискання і обробки деталей, піднімальні механізми, редуктори для зміни і передачі руху тощо.
Знаряддя праці: різноманітні інструменти – ключі і викрутки, інструменти для обробки металів, вимірювальні інструменти – від лінійки до високоточних мікрометрів.
Професія слюсаря-ремонтника необхідна і в машинобудуванні, і на будівництві, і в хімічній промисловості, і в фермерському господарстві, бо машини і механізми стали невід’ємною частиною нашого життя. А хто, як не слюсар-ремонтник буде все це обладнання ремонтувати і підтримувати у робочому стані?
Встановивши причини відмови в роботі слюсар розбирає несправні вузли, замінює, виготовляє окремі деталі, проводить їх збирання, регулювання, випробовування на холостому ходу, змащування. Але після ремонту робота слюсаря не закінчується. Він повинен слідкувати за технічним станом обладнання, яке він обслуговує, проводити постійні технічні огляди, усувати дрібні неполадки, проводити поточні і капітальні ремонти обладнання.
У слюсаря-ремонтника 8-годинний робочий день з регламентованою обідньою перервою. Протягом дня робітник має право зробити декілька технічних перерв за потребою тривалістю 10-15 хвилин. Щорічно робітникам надається оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних дні.
Слюсар-ремонтник – чоловіча професія, яка потребує певного фізичного розвитку, бо працювати доводиться з деталями зі сталі, чавуну, кольорових металів, які мають вагу і важку оброблюваність.
В діяльності слюсаря інтелектуальний компонент займає важливе місце, тому що необхідно моделювати і виготовляти пристрої для затискання деталей нестандартних форм і розмірів, вибирати оптимальний процес відновлення зношених деталей, які мають високу ціну. Слюсар-ремонтник повинен розпізнавати несправність обладнання. У деяких випадках це можна виявити за зовнішнім виглядом продукції, що виготовляється. Тобто для слюсаря-ремонтника мають значення не тільки сенсорні відчуття, а й процеси мислення, відтворення, оцінка і аналіз змін, що відбуваються в процесі роботи обладнання.
Щоб бути чудовим фахівцем, слюсар-ремонтник повинен мати знання у різних сферах: фізиці, металознавстві, хімії. Він повинен знати технологію виробництва, принципи планово-попереджувального ремонту, властивості матеріалів, антикорозійних засобів і масел, контрольно-вимірювальні прилади і різні пристосування для ремонту, мати уявлення про методи регулювання обладнання та визначення ступеня зношування деталей, знати допуски, посадки та класи точності. Крім того, слюсар-ремонтник повинен бездоганно знати правила техніки безпеки.
Ризики професії
Праця слюсаря-ремонтника відноситься до категорії робіт із середнім фізичним навантаженням. Він повинен мати здорову серцево-судинну систему й опорно-руховий апарат, гарний зір, пам’ять і точний окомір.
До плюсів професії можна віднести те, що вона дуже затребувана та добре оплачується, особливо у слюсарів вищого, 6-го розряду. Мінуси – фізична праця, іноді у небезпечних виробничих умовах.
Де здобути професію
Цю професію можна здобути у професійно-технічних училищах, технікумах, безпосередньо на виробництві, влаштувавшись учнем слюсаря та пройшовши відповідні професійні курси.

 

Рейтинг користувача: 3 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка

Ювелір виготовляє і обробляє ювелірні та художні вироби з дорогоцінних і кольорових металів зі вставками з дорогоцінних і напівдорогоцінних каменів за малюнками, кресленнями і моделями, гравіює і чеканить вироби із срібла.
Професія ювеліра необізнаним людям здається надзвичайно романтичною, причетною до таїнства створення дорогоцінних прикрас. Насправді ж, ювелір не настільки художник, що творить в тиші свого кабінету, наскільки майстер, наділений унікальними здібностями. Він повинен досконало володіти багатьма робочими спеціальностями: бути добрим токарем, слюсарем, шліфувальником, пайовиком, лудильником, виконувати складні операції з мініатюрними деталями.

Серед рис, притаманних людині, що вирішила присвятити себе цій цікавій професії, в першу чергу, слід вказати: художній смак, хороший окомір, відмінну координацію кистей і пальців рук, акуратність, посидючість і уміння концентруватися. Недаремно ж ми говоримо про складну, точну роботу – «ювелірна». Щонайменша помилка — і дорога прикраса може «загинути», тому ювелір практично не має права на помилку.
Справжні ювеліри — люди неабиякого таланту. Вони одночасно і дизайнери, що створюють ескізи майбутніх витворів мистецтва, і ремісники високої кваліфікації, здатні втілити свої творчі задуми в життя.
Робочий стіл фахівця заставлений неймовірною кількістю всіляких інструментів і пристосувань, причому часто фахівець сам їх придумує і виготовляє. Йому необхідні різні напильники, лобзики, штихелі, чекани, лупи, паяльники, бормашина тощо. Найдорожче і якісне оснащення кращих світових виробників загалом може коштувати тисячі доларів, проте без неї успіху не досягти.
Щоб виховати майстра-ювеліра, потрібні роки. Здібностей і бажання тут мало, необхідна неймовірна працьовитість для освоєння всіх азів ремесла. Робота з металами включає литво, чеканку, кування, гравіювання, креслення, безпосередньо механічну обробку. Ще складнішими є розпилювання, шліфування, полірування, свердління, ограновування коштовних каменів. Однією з найважчих і відповідальніших операцій є закріплення. Поганим закріпленням можна зіпсувати дорогий камінь.
Ювелір повинен знати багато: технічні і художні вимоги до виробів, властивості матеріалів, правила читання креслень, способи виготовлення заготовок і деталей із злитків, прийоми гравіювання, чеканки, полірування, види орнаментів, виготовлення необхідного інструменту. У цьому виробництві використовують останні досягнення науки. Щоб працювати на світовому рівні, фахівець зобов’язаний бути високоосвіченою людиною. Але на швидкий успіх, навіть при неабиякому таланті і найкращій освіті, розраховувати не доводиться — майстер заробляє собі ім’я десятиліттями наполегливої праці.
Більшість ювелірів — чоловіки, проте є техніки, які вважають жіночими, наприклад, робота з емаллю. Зараз є немало дівчат і серед молодих дизайнерів. Цікаво, що багато відомих ювелірів — самоучки, що прийшли в професію вже у зрілому віці із різних сфер діяльності. Серед них є колишні інженери, вчителі, військові, артисти, архітектори. Ці люди — справжні художники, ентузіасти, готові все своє життя покласти на вівтар мистецтва. Вони натхненно, фанатично віддані своїй справі. У їхніх майстернях народжуються справжні твори, цінність яких обумовлена не лише вартістю матеріалу (коштовних каменів, платини, золота і срібла), але талантом майстра, який перетворює прикрасу на шедевр, гідний стати музейним експонатом.
З чим порівняти гордість майстра, що ставить особисте авторське клеймо на унікальний виріб поряд з пробою? Подібних художників у нас небагато, їхні імена невідомі широкій публіці, та вони і не прагнуть до цього. Сама робота таких ювелірів коштує десятки тисяч доларів — без врахування ціни матеріалу. Коштовності, створені ними, прикрашають вушка голлівудських зірок, шийки європейських принцес, їх дарували своїм дружинам вітчизняні олігархи, але реклама із зрозумілих причин не потрібна ні ювелірам, ні їхнім клієнтам. Проста людина може полюбуватися подібною розкішшю на спеціалізованих виставках.
Звичайні громадяни згадують про ювеліра, коли у них зламається сережка або браслет, якщо каблучка вже не підходить за розміром або порвався ланцюжок. У найближчій ювелірній майстерні за невеликі гроші вам допоможуть вирішити цю проблему. Зрозуміло, що зарплата у подібних майстрів невелика, але ж хтось повинен виконувати і цю нескладну роботу.
Як правило, люди, що мріють стати справжніми майстрами-ювелірами, у наш час починають працювати на фабриках або у фірмах, поступово освоюючи усі тонкощі професії. І лише набувши досвіду, опанувавши усі секрети виробництва, вони відкривають свою справу. Тут їх чекає безліч проблем: потрібно платити високі податки, матеріал потрібно замовляти на заводах і довго чекати, буває важко знайти камені необхідної форми і практично неможливо ввезти їх самому з-за кордону.
Лише справжній майстер здатний створити щось своєрідне. Прикладом кар’єрного зростання може слугувати блискучий зліт ювеліра Фаваза Груозі, що досяг популярності завдяки зухвалим експериментам, які принесли йому визнання публіки і всього ювелірного світу. Важливо завжди пам’ятати про те, що успіху не можна досягти без любові до своєї справи і відданості ідеї. Лише копітка щоденна праця призведе вас до королівського титулу у світі розкішних кольє, шикарних браслетів і витончених каблучок.

 

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка

Державний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти №1 м.Вінниці"
Підготовка робітничих кадрів (за державною формою навчання ) зі строком навчання 3 роки на базі 9 класів з отриманням середньої освіти на спеціальность

- Штукатур лицювальник-плиточник, маляр

Зі строком навчання 2 роки на базі 11 класів:

- Штукатур лицювальник-плиточник, маляр.

Штукатур –– це професія в галузі будівництва.

Штукатур виконує дуже різноманітний комплекс робіт, що має своєю кінцевою метою покриття оздоблювальним шаром різних конструкцій, будівель та споруд з метою вирівнювання поверхонь та надання їм певної форми та фактури.

Характер роботи

Штукатур займається оздобленням різноманітних поверхонь, конструкцій, будівель, стін, декоративним оштукатурюванням поверхонь (монолітна штукатурка) та монтажу конструкцій та лицюванням стін за допомогою гіпсокартоних листів («суха штукатурка»). Він володіє прийомами роботи звичайної, спеціальної і декоративної штукатурки. Штукатур працює в будівельних організаціях, ремонтно-будівельних та житлово-комунальних управліннях.

Умови роботи

Робоче місце штукатура може бути як у приміщенні, так і на свіжому повітрі. Він не має постійного робочого місця, тому що робота, яку виконує фахівець, різноманітна та цікава. В залежності від поставленої мети це може бути звичайна та декоративна штукатурка фасадів та приміщень, облицювання різних поверхонь гіпсокартоними листами.

У зимовий час робота ведеться тільки у закритих та теплих приміщеннях.

Штукатур може працювати на висоті, на лесах.

Ринок праці

Отримавши професію штукатура ви завжди будете користуватися попитом на ринку праці, тому що будівельні спеціальності на сьогодні є першочерговими та високооплачуваними. Професійний працівник потрібен завжди та всюди. Він може працювати як на державному підприємстві (житлово-комунальні, житлово-експлуатаційні контори (ЖЕК), управління капітального будівництва), так і в приватному.

Освітня підготовка

Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Медичні обмеження

Робота протипоказана людям із захворюваннями:

  • органів дихання (хронічний бронхіт, хронічна пневмонія та ін.);
  • серцево-судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність та ін.);
  • органів травлення (хронічні захворювання печінки та ін.);
  • нервової системи (нав’язливі стани, непритомність та ін.);
  • шкіри (дерміти, екзема та ін.).

Професія протипоказана особам, які страждають на хвороби опорно-рухового апарату (хронічний радикуліт, розширення вен, плоскостопість), які мають порушення у вестибулярному апараті, схильність до простудних і алергічних захворювань.

Вимоги до індивідуальнопсихологічних особливостей

Для успішної діяльності необхідні такі психофізіологічні якості: хороший естетичний смак, окомір, координація руху рук, творча уява, уважність і акуратність в роботі, здатність працювати на висоті.

Штукатуру необхідні фізична витривалість, рухливість тіла і рук, їх координація, відчуття рівноваги, хороший зір (гострота).

Розвинена суглобово-м’язова і тактильна чутливість, хороший лінійний окомір, наочно-оглядове мислення і пам’ять. Він повинен бути акуратним, мати художній смак.

Споріднені професії

  • муляр;
  • маляр;
  • викладач (майстер) в навчальному закладі;
  • лицювальник плиточник;
  • монтажник гіпсокартоних споруд;
  • інженер-будівельник.

Історія професії

Професія штукатура, як майже всі будівельні професії, є досить давньою.

Археологічні дослідження одного з семи чудес світу — Єгипетських пірамід — виявили, що їх внутрішні стіни та стелі були оздоблені декоративною штукатуркою і мали унікальний багатокольоровий розпис. Вже 5 тисяч років тому у будівництві широко застосовувалась гіпсова штукатурка. Саме слово “штукатурка”, яке дало назву професії, походить від італійського “stuccaturra”, тобто оздоблення, опорядження. І справді, серед оздоблювальних робіт на будівництві штукатурні займають чи не найважливіше місце.

.Згадки про штукатура, як про професію, яка відокремилася від решти будівельників і від художників, відносяться до середини XIX століття.

Найчастіше в штукатури йшли зубожілі селяни і їхні сини. Вони подавалися в місто з метою заробити на шматок хліба для себе і своєї сім’ї. Заробітки були тимчасові, тобто після закінчення будівництва та оформлення будь-якого об’єкта, їм доводилося знову пускатися на пошуки роботи. Але вже тоді їх знання та навички були досить затребувані. Перші приклади використання глиняної штукатурки-обмазки зустрічаються в приміщеннях напівземляночного типу, характерних для степових районів древньої Русі.

Для більшої охайності і краси поверхні глиняної штукатурки покривали різноманітними барвистими візерунками. У якості речовин-барвників використовували сажу, червону глину, крейду й інші найпростіші «земляні» фарби, а зв‘язувальними речовинами для них служили жир, кістковий мозок, рослинна олія і пізніше вапно.

На території нашої країни у професійно-технічних училищах таких спеціалістів почали готувати з 1932 року.

Лицювальник-плиточник – одна з найцікавіших будівельних професій, специфіка якої полягає в тому, що лицювальник має справу в основному з внутрішніми поверхнями будинків.

Коротка історія професії

Лицювальник-плиточник – одна з найцікавіших будівельних професій. Історія цього мистецтва зародилась у найдавніші часи й нерозривно пов’язана з розвитком людського суспільства.

Зразки праці плиточників давніх часів дійшли й до наших днів. Найбільша піраміда Єгипту – піраміда Хеопса, що була збудована близько 2600 років до нашої ери. За літописом, піраміду увінчала висічена з червоного граніту верхівка, яка не збереглася, її приміщення було оброблено глазурованими плитками з орнаментальним візерунком, підлогу викладено алебастровими u1087 плитами. Дотепер, лише частково, збереглися лицювальні плитки з білого вапняку. Можна уявити, наскільки високою була майстерність давньоєгипетських плиточників, якщо їхня робота після трьох з половиною тисячоріч продовжує захоплювати своєю досконалістю.

Архітектурні пам’ятники античної Греції і Рима, держав Сходу блищать чудовою обробкою, створеною ремесниками-плиточниками. Сучасні майстри цієї справи підтримують і розвивають давні традиції своєї професії, про що свідчить чудова обробка станцій метрополітену, великих спортивних центрів, театрів і т.д.

Характер роботи

Професія лицювальника-плиточника відноситься до комплексу професій оздоблювальних робіт, що виконуються з метою підвищення довговічності будинків, архітектурних та інженерних споруд, надання їм естетичного вигляду. У процесі роботи лицювальник-плиточник застосовує різні механізми та інструменти: мозаїчно-шліфувальні машини, розчиномішалки, трамбівки, катки, скребки, кельми, шпателі, рівні тощо.

Виконує роботи середньої складності під час облицьовування керамічними, скляними, азбестовими та іншими плитками.

Для успішної професійної діяльності лицювальник-плиточник повинен знати:

– види та основні властивості матеріалів, які застосовуються;

– склад розчинів, мастик, способи та технології їх приготування та застосування;

– способи розбивки, провішування, промаячування горизонтальної,

– вертикальної і криволінійної поверхонь;

– норми і правила проведення та приймання оздоблювальних робіт.

Для оволодіння професію лицювальника-плиточника необхідно мати знання таких загальноосвітніх предметів, як: фізика, хімія, креслення.

Крім знань він повинен уміти:

– вести штукатурні роботи;

– робити покриття та лицювання стін прямими і фасонними плитками;

– визначити види та причини браку і усувати його;

– робити ремонт та заміну плиток;

– виконувати оздоблювальні роботи згідно з запланованим малюнком.

Важливими є природні здібності до творчості: добрий окомір, чітка координація і точність рухів, яскраве уявлення, образне мислення, наочно-образна і зорова пам’ять, концентрація і розподіл уваги.

Умови роботи

Лицювальник-плиточник оздоблює стіни та підлоги природними й синтетичними кахлями, виконує мозаїчні роботи. Прогресивні технології та новітні матеріали стають основою підготовки та формування вмінь молодих спеціалістів, які працюють на будівельних майданчиках нашої України. Будівельник – це покликання, нескінченна творчість і пошук, а плоди його праці переживуть століття.

Якщо ви людина творча і усвідомлюєте, що ваша праця необхідна людям – вчиться на лицювальника-плиточника. Лицювальник – плиточник повинен об’єднувати в собі дві протилежні якості з одного боку, високе почуття відповідальності, дисциплінованість, з іншого – творче новаторство, сміливий політ фантазії та розкутість думок.

Ринок праці. Лицювальник-плиточник може працювати у комерційних та приватних структурах, де заробітна плата визначається контрактом і становить комерційну таємницю.

Взагалі професія лицювальника-плиточника добре оплачується і набуває престижності. Будівельні організації України, домобудівні комбінати, ремонтні та експлуатаційні управління міст і сіл відчувають постійну потребу в фахівцях цієї професії. Доволі часто можна побачити об’яви із запрошенням кваліфікованих лицювальників-плиточників на роботу у країнах СНД та за кордоном. Тому вірогідність працевлаштування лицювальника-плиточника після навчання є високою. Ризик безробіття – мінімальний.

Освітня підготовка. Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Медичні обмеження. Чинники, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

– поганий зір;

– неакуратність;

– захворювання верхніх дихальних шляхів (астма, алергія й ін.);

– неуважність;

– низький рівень розвитку концентрації і стійкості уваги;

– відсутність творчих здібностей;

– низький рівень розвитку тонкої моторної координації.

Вимоги до індивідуальнопсихологічних особливостей. Лицювальнику притаманні якості:

– акуратність;

– організованість;

– чіткість, зібраність;

– оригінальність, спритність;

– почуття гармонії і смаку;

– креативність;

– уважність;

– терплячість;

– витриманість.

Споріднені професії: лицювальник-мозаїчник, паркетник, штукатур-маляр, плиточник-фасадник, каменяр.

Маляр – одна з найпоширеніших професій в будівництві. Завдання маляра – надати будівлі красивого, нарядного вигляду, нанести шар фарби, що врятує будівлю від руйнування. Маляр займається фарбуванням, обклеюванням, художньою обробкою, ремонтом зовнішніх і внутрішніх поверхонь будівлі. В процесі роботи очищає поверхню від пилу, грязі, іржі, підбирає фарбу потрібного кольору і якості, наносить її тонким шаром на зовнішню поверхню. Маляр 5-6-го розряду виконує складнішу і різноманітнішу роботу: художню обробку стін та підлог, розпис, складання складних кольорів, декоративне лакування і золочення.

Маляр повинен знати:
Види і властивості основних обробних матеріалів, способи приготування складових, влаштування і правила експлуатації механізмів та приладів, виробництво малярних робіт.
Професійно важливі якості:
• хороший естетичний смак;
• окомір;
• координація рухів рук;
• творча уява;
• уважність;
• акуратність;
• здатність працювати на висоті.
Медичні протипокази:
• захворювання опорно-рухового апарату;
• хвороби шкіри і суглобів;
• хвороби, що супроводжуються втратою свідомості;
• хронічний бронхіт;
• бронхіальна астма;
• алергічні захворювання.
В будівництві роль маляра дуже велика. Де штукатур, там і маляр – так вони і йдуть один за одним. Маляр покриває фарбами і лаками стіни, стелі, підлоги, двері і інші елементи будівель і споруд при їх остаточній обробці. Маляр не лише забарвлює поверхні, але і обклеює їх шпалерами і іншими гнучкими облицювальними матеріалами. Пішли в минуле ті часи, коли маляр користувався лише кистю і відром. Сучасний маляр широко користується можливими інструментами і механізмами. Це електрозмішувачі, шліфувальні машини, електрощітки, електричні краскопульти, агрегати для пневматичного розпилювання малярних складів та ін. Маляр не лише працює з цими механізмами, але і регулює їх і настроює. Також фахівець повинен добре знатися на законах гармонійного поєднання кольорів. Хороший маляр той, хто відчуває незадоволення, коли бачить неправильно підібрані фарби або недбале забарвлення. Маляр живе в світі фарб, як музикант в світі звуків. Основне навантаження в роботі маляра падає на зір. Гострота зорового розрізнення потрібна для контролю якості поверхні (жорсткостей, горбків, подряпин, вм’ятин). Дії маляра відрізняються ритмічністю, причому робоче навантаження в основному падає на провідну руку. Певне значення має відчуття рівноваги, оскільки маляру часто доводиться працювати на висоті (на підмостях, сходах, козлах, люльках). Важливу роль в роботі маляра відіграють розумові процеси. Йому потрібно робити розрахунки малярних складових, вимірювати площу забарвлення, знатися на технологічній документації. Окрім художнього смаку, кольоровідчуття і окоміру, дуже велике значення має акуратність, оскільки маляр працює в основному з рідкими матеріалами, які мають здатність розбризкуватися, стікати. Тому необхідно завжди точно дозувати як свої рухи, так і кількість фарби, що наноситься на поверхню. Акуратність також необхідна при обклеюванні стін шпалерами, оскільки вони легко забруднюються і рвуться в процесі роботи. Особливо важлива акуратність для маляра у зв’язку з тим, що його професія відноситься до профілю обробних робіт. Це кінцеві операції, після яких все в новій будівлі повинно бути чистим і красивим, без плям і помарок. Маляр вирушає з будівництва останнім, його робота завершує всю працю колективу будівельників. Він приносить радість людям, що заселяються в нові квартири: це дозволяє йому самому переживати почуття величезного задоволення. Справжній маляр – хороший художник. Мистецтво прикраси житла, громадських будівель завжди було одним з найважливіших видів естетичної діяльності людини.