Рейтинг користувача: 0 / 5

Народе мій, для всіх завжди відкритий,

Не вір, що воля з'явиться сама,

Не дай себе підступно обдурити,

Мовляв, дороги іншої нема.

Як знову йти до старшого нам брата

Просить своє... й на весь світ працювать,

Не дай себе до нитки обідрати,

Зумів же двічі пута розірвать.

Багатовікова історія українського народу, насамперед, – літопис життя і смерті народу-великомученика, на долі якого було досить лиха...

Однією з чорних сторінок нашої історії є бій під Крутами 29 січня 1918 року.

26.01.2017 у бібліотеці  проведений вечір пам’яті “Герої Крут для нащадків - взірець”.   Учні  вшанували пам'ять героїв Крут.

Давіденко Олександр (8 група)  та Чабан Євгенія (22 група) розповіли про події, які відбувалися того дня. Учениця  18  групи   Левадна Олександра    цитувала вірші Павла Тичини «Пам'яті тридцяти», Алли Коссовської-Давіденко «Крутянам» під презентацію тих подій. Найбільше учнів вразило відео Сергія Василюка "Ніколи не плач".

Захопив і перегляд документального фільму Григорія Піпського «Крути. Нескорені», знятий до  25-річчя Незалежності України.

Метою таких виховних заходів є те що, людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. 

Бій відбувся на залізничній станції Крути, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій між 6-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном київських студентів і бійців вільного козацтва,  що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.Вінтривав5годин.

У тому бою на одного юнака припадало по десять і більше навчених більшовицьких солдатів і матросів. Та наші хлопці не похитнулися, не побігли назад, стояли насмерть, боронячи молоду державу. Частину юнаків пораненими, знепритомнілими захопили в полон – і люто, позвірячому закатували. Найстаршому з них було двадцять два роки, наймолодшому - ледь виповнилося п’ятнадцять.

Подібні події відбуваються і нині. Тому хвилиною мовчання всі присутні в залі вшанували пам’ять полеглих героїв.

Нехай пам'ять про наших героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Крути ввійшли в історію України як символ національної честі. Ті, хто загинув у битві під Крутами, назавжди залишаться в нашій пам'яті. Вони полягли, щоб ми сьогодні жили у вільній і незалежній державі.

І перед пам’яттю загиблих героїв ми, хай подумки, маємо дати собі слово, що не осоромимо українського народу, зробимо все, що в наших силах, для того, щоб незалежна Україна процвітала і жити в ній з кожним роком ставало все краще.

Матеріал підготувала  завідувач бібліотеки:  Рижій Лідія Федорівна

• Попередня
• Наступна