Рейтинг користувача: 0 / 5

Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу. Зараз країна перебуває в процесі національного та історичного самовизначення, наново осмислює події давнього і недавнього минулого, особливо ті, що стали фатальними, трагічними віхами її історії. Питання про визнання Голодомору актом геноциду є для України дуже гострим. Отож, озиратися треба, щоб пам’ятати про кожного, кого тогочасний режим змусив страждати і гинути страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя, аби цей гіркий досвід минулого ніколи не повторився.

1932-1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших і найблагородніших країн. Тривалий час 1933 рік називали одним з найсприятливіших в радянській історії.

Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7 до 10 млн. чоловік, з них 3 мільйони — діти. Як, сталося, що без стихій, без засухи, без іноземного нашестя все те могло статися  на нашій хліборобній Україні, яка ще недавно була житницею Європи?

Україна і світ згадують жертв  Голодомору 1932-1933 років - геноциду українського народу, організованого комуністичним режимом.

На згадку про мільйони загиблих  в  навчальному  Центрі  підготовлена виставка  «Пам´яті жертв голодомору». В бібліотеці  пройшов бібліотечний урок  за темою «Пекучий біль мого народу».  Акція "Запали свічку" стала традиційною.

Матеріал підготувала: завідувач бібліотеки Рижій Лідія Федорівна

• Попередня
• Наступна