Рейтинг користувача: 0 / 5

Для всіх груп І курсів відбулися зустрічі-знайомства з психологічною службою ДНЗ «ЦПТО №1 м. Вінниці». Ольга Євгеніївна розповіла про місце розташування кабінету психолога, тематикою можливих звернень (наприклад, стосунки в площині «учень-учень», «учень-викладач», «батьки-діти», «чоловік-жінка»); про основні принципи роботи психолога (такі як: добровільність, конфіденційність, анонімність). В процесі зустрічі учні також мали змогу діагностувати тривожність як ситуативну і як особистісну характеристику особистості. Деякий рівень тривожності – природна і обов’язкова складова особистості. У кожної людини існує свій оптимальний або бажаний рівень тривожності, так звана корисна тривожність. Оцінка людиною свого стану в цьому відношенні є істотним компонентом самоконтролю і самовиховання, а для першокурсника і показником адаптаційного процесу.

Під особистісною тривожністю мається на увазі стійка індивідуальна характеристика, яка відображує схильність суб’єкта до тривоги і тенденцію сприймати велику кількість доволі нейтральних ситуацій як загрозливі. Ситуативна тривожність як стан характеризується суб’єктивними емоціями напруження, неспокою, стурбованості, нервозності та виникає як реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю і динамічністю.

 По завершенні діагностики кожний учень мав на руках власні показники тривожності, їх аналіз і інтерпретацію, що викликало у учнів масу емоцій, запитань, суперечок. Узагальнені результати, наприклад по групі 9Е, говорять, що у 75% опитаних помірна особистісна тривожність, а 25% учнів з підвищеним показником тривожності запрошені на індивідуальну роботу з психологом.

Тому, що вони схильні сприймати загрозу своїй самооцінці і життєдіяльності у широкому діапазоні ситуацій, а особливо, коли це стосується оцінки їх компетенції і престижу. Саме їм варто формувати почуття впевненості та успіху; перенести акцент із зовнішньої вимогливості, категоричності, великої значущості у постановці задач до змістовного усвідомлення діяльності і конкретне планування по підпунктах.

В процесі зустрічі учні мали змогу також дізнатися власний рівень самооцінки як чинника, який впливає на процес адаптації. Так, наприклад, у 56% опитаних групи 9Е – адекватна самооцінка, у решти вона занижена, що може бути ускладнюючим адаптацію фактором, і звісно ж потребує корекції.

Гаджук О.Є.

• Попередня
• Наступна